- засудження
- -я, с.1) Визнання вини обвинуваченого і винесення йому вироку.2) Висловлення невдоволення чиїми-небудь вчинками, діями і т. ін.; осуд кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
засудження
Смотреть что такое "засудження" в других словарях:
засудження — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
прокляття — я, с. 1) Різке засудження кого небудь, що часто свідчить про безповоротний розрив із ним та супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом. || Засудження, супроводжуване відлученням від церкви. 2) Прояв різкого осуду кого , чого небудь,… … Український тлумачний словник
проскрипція — ї, ж. 1) У Стародавньому Римі – список осіб, яких прилюдно оголошували поза законом; публічне засудження осіб, занесених у такий список. || У деяких державах – список, до якого внесено прізвища підозрілих осіб; публічне засудження і… … Український тлумачний словник
судимість — мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. •• Зня/ти суди/мість перестати враховувати засудження в минулому … Український тлумачний словник
догана — и, ж. Засудження, несхвалення чиєї небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. || Офіційна негативна оцінка чиїх небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін … Український тлумачний словник
завалюватися — юється, недок., завали/тися, а/литься, док. 1) Падати, валитися, руйнуючись. || Руйнуватися, обвалюватися, засипаючись. || Падати, провалюватися. || перен. Зазнавати невдачі, провалу в чому небудь (перев. на екзаменах). || перен. Не мати успіху,… … Український тлумачний словник
осуд — у, ч. 1) Вияв негативного, несхвального ставлення до кого , чого небудь. || Міра покарання за що небудь. 2) рідко. Категорично висловлена думка про кого , що небудь; присуд. 3) Те саме, що засудження 1) … Український тлумачний словник
пробація — ї, ж. 1) юр. Вид умовного засудження, при якому засуджений поміщається на час випробного строку, встановленого судом, під нагляд спеціальних органів. 2) діал. Випробування, дослідження … Український тлумачний словник
самокартання — я, с. Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини … Український тлумачний словник
самоосуд — у, ч. Засудження власної поведінки, власних вчинків … Український тлумачний словник
